Щось навколо дивне коїться.   Люди ! Ви справді щирі, чи просто любите позбиткуватися у душі з душ тих хто впав духом у прірву слабкості і покори ? Сильні ! Невже ви настільки сильні, що й слабкого захистити зможете ? Продемонструйте мені, коли буде нагода.     Світ кишить непокараним злом, світ розплідник розпусти й приниженнь.   Буде день коли зіткнешся сам ти з посіяним урожаєм...   Гадаю добра ти достатньо посіяв.     Я ж не святий ...  І знаю, що жде на мене жорстока розплата,   За кожне те слово холодне, криве, що смів я промовити до мами і тата.   За кожну любов, що не втримав в душі, за всі свої хитрі, підступні вчинки,     До тих, кому посміхнувся на рубежі, перегортаючи нові сторінки .   На мене чекає мука і смерть, а чи повільна не знаю.   Хотілося б гнати думки такі геть, та з совісттю сил для бою не маю...   Хай і мені, як я їм творив, хай капає кров`ю з повіки,   Стільки б не дихав, стільки б не жив, душею лишаюсь на віки каліка.   Пробачив би хто, хоч один мій каприз. Сказав би хоч хтось: "я прощаю"   То б знову йому від мене неслись дрібочки солі до чаю...    Сам я не знаю чому так роблю, мабуть інакше не можу...    Мабуть занадто сильно люблю... я свою шкіру, мені лиш пригожу...