В нього багато інтелігентних і вольових рис проглядалося. І вже бачився профіль палкого Фіделя чи Че але не комуністичний-мракобісний, а Націоналістичний. Без такого профілю, без харизми, без Натхнення, без Волі підняти народ на боротьбу проти злочинців-тиранів-бариг і рашистського агресора неможливо. Народ завжди йде не за розумом, а за емоційним імпульсом.
Натомість сталася фактична вІдмова від боротьби із владою запроданців "бо кращої не буде і путін нападе", очікування світлого майбутього - коли народ "прозріє" і запросить Яроша до боротьби, усунення від протестів проти дезорганізації і доленосних руйнацій, які здіснює влада на користь роССії і бариг, інкапсуляція Правого сектора в окремих - суто функціональних справах (корисних, але другорядних з точки зору політики) і дрібних акціях, відмова від боротьби за владу - суть будь-якої політики - така позиція Яроша і вона дуже збігається із позицією влади, яку він називає режимом "внутрішної окупації", яка одначе не "вичерпала можливості політичного впливу на неї". Та й в Генштабі, який організовує поразку за поразкою, він відчуває "волю до позитивних змін". А дивитись на усміхнене рукопожаття Яроша і Муженко, на честь підвищення цього архітектора масових вбивств Українців, взагалі нудить...
Коли виник цей колобораціонизм? Після зустрічі з януковичем сам на сам під-час Майдану або пізніше? Чому сталася брехня на с'їзді і мітингу ПС про якийсь "референдум" і чи референдум є реалістичною і адекватною відповіддю на дії влади?
Тут багато суперечностей. Коли дивишся на палкі виступи Яроша на Майдані і порівнюєш, що він говорить, а головне, як діє зараз виникає відчуття провокації. Люди були спровоковані на ПРАВЕДНУ І ПОТРІБНУ боротьбу і багато з них загинули! А зараз він каже "не час"....
Я дуже негативно ставлюсь до будь-яких пліток, які плодить всяка гидота проти тих, хто пішов боротись проти путіна. Але тут фактаж не базарний по типу "хто-коли щось зробив-не зробив і який він, насправді, є поганий", а принциповий....В мене є відчуття, що Ярош добре домовляється із владою "внутрішньої окупації". В мене є відчуття, що без Яроша у Правого сектора може виникнути шанс стати дійсно революційною силою.
Що трапилося у справі з порошенкой?... Психологічно людям дуже важко йти на боротьбу, на труднощі, на смерть... Тут треба відчути ВЕЛИКУ І БЕЗАЛЬТЕРНАТИВНУ Необхідність і Натхнення. А порошенко з путіним вкинули хитру шоколадну ілюзію - мов "можна не боротися бо ми слабкі і владнати справи мирно". Ця ілюзія веде до втрати всього і великої крові Українців, але ж вона працює демобілізуючи суспільство вже не народу і Нації, а бидла.... .. Месіджи такого інтелігентного гарного Яроша дуже подібні до цього...
Так, у мирний час повільного і балакливого політичного процесу він був би непоганим політиком- "державником". В умовах, коли демократичного політичного процесу взагалі нема, а є ворожо-кримінальна окупація і її "шоколадний" диктат, така позиція веде до повної поразки...
Люди часто плутають поняття "гарної людини", " почуття товариша", особисті почуття із політичною адекватністю і ціною за її відсутність...
Перемога потребує інших меседжів і дій.
Натомість сталася фактична вІдмова від боротьби із владою запроданців "бо кращої не буде і путін нападе", очікування світлого майбутього - коли народ "прозріє" і запросить Яроша до боротьби, усунення від протестів проти дезорганізації і доленосних руйнацій, які здіснює влада на користь роССії і бариг, інкапсуляція Правого сектора в окремих - суто функціональних справах (корисних, але другорядних з точки зору політики) і дрібних акціях, відмова від боротьби за владу - суть будь-якої політики - така позиція Яроша і вона дуже збігається із позицією влади, яку він називає режимом "внутрішної окупації", яка одначе не "вичерпала можливості політичного впливу на неї". Та й в Генштабі, який організовує поразку за поразкою, він відчуває "волю до позитивних змін". А дивитись на усміхнене рукопожаття Яроша і Муженко, на честь підвищення цього архітектора масових вбивств Українців, взагалі нудить...
Коли виник цей колобораціонизм? Після зустрічі з януковичем сам на сам під-час Майдану або пізніше? Чому сталася брехня на с'їзді і мітингу ПС про якийсь "референдум" і чи референдум є реалістичною і адекватною відповіддю на дії влади?
Тут багато суперечностей. Коли дивишся на палкі виступи Яроша на Майдані і порівнюєш, що він говорить, а головне, як діє зараз виникає відчуття провокації. Люди були спровоковані на ПРАВЕДНУ І ПОТРІБНУ боротьбу і багато з них загинули! А зараз він каже "не час"....
Я дуже негативно ставлюсь до будь-яких пліток, які плодить всяка гидота проти тих, хто пішов боротись проти путіна. Але тут фактаж не базарний по типу "хто-коли щось зробив-не зробив і який він, насправді, є поганий", а принциповий....В мене є відчуття, що Ярош добре домовляється із владою "внутрішньої окупації". В мене є відчуття, що без Яроша у Правого сектора може виникнути шанс стати дійсно революційною силою.
Що трапилося у справі з порошенкой?... Психологічно людям дуже важко йти на боротьбу, на труднощі, на смерть... Тут треба відчути ВЕЛИКУ І БЕЗАЛЬТЕРНАТИВНУ Необхідність і Натхнення. А порошенко з путіним вкинули хитру шоколадну ілюзію - мов "можна не боротися бо ми слабкі і владнати справи мирно". Ця ілюзія веде до втрати всього і великої крові Українців, але ж вона працює демобілізуючи суспільство вже не народу і Нації, а бидла.... .. Месіджи такого інтелігентного гарного Яроша дуже подібні до цього...
Так, у мирний час повільного і балакливого політичного процесу він був би непоганим політиком- "державником". В умовах, коли демократичного політичного процесу взагалі нема, а є ворожо-кримінальна окупація і її "шоколадний" диктат, така позиція веде до повної поразки...
Люди часто плутають поняття "гарної людини", " почуття товариша", особисті почуття із політичною адекватністю і ціною за її відсутність...
Перемога потребує інших меседжів і дій.
Комментариев нет:
Отправить комментарий