Тільки за останній, 2018 рік Служба безпеки України розкрила кілька груп, завданням яких було створення різних онлайн-майданчиків (в соцмережах і блогосфері) для цілеспрямованого поширення інформації, в тому числі, для впливу на вибори в Україні.
30 серпня 2018 року сайт СБУ опублікував інформацію про блокування мережі інтернет-агітаторів, яких російські спецслужби залучили до підготовки у втручанню в хід майбутніх виборів Президента України. «Вербування» кремлеботов відбувається найчастіше в онлайні. ФСБ та інші спецслужби РФ мають в цьому непоганим досвідом, оскільки і вербування бойовиків для виконання завдань російських розвідок у терористичній структурі ІГІЛ відбувається також через форуми і онлайн-майданчики (в основному, в Дагестані і Чечні).
Люди з різних міст - Дніпра, Кривого Рогу та Нікополя - стали адміністраторами груп і сторінок в соціальних мережах. Завданням цих сторінок було створити джерела інформації і контрольовані майданчики для спілкування. В певний момент ці майданчики стануть місцем формування поглядів споживачів інформації. Все це давно пройдено і вивчено. Працює ця схема на принципі «мислення більшості». Якщо створюється враження, що у більшості твоїх респондентів є деяка конкретна точка зору - ти погоджуєшся з нею, як соціальна істота, що потребує суспільному схваленні.
Такі інструменти існували і під час Революції гідності, і пізніше. Розслідування однієї з таких мереж провели журналісти команди texty.org.ua. У своєму спецпроекті вони довели, що наративи і меседжі про необхідність організації «Майдану 3.0» ініціюються кремлівськими силами. В СБУ повідомили, що завербованих СММ-менеджерам ставилися завдання пошуку блогерів і активних авторів груп соцмереж, які за грошову винагороду мали публікувати політичні новини з заздалегідь визначеним контекстом, який їм би надсилали у вигляді «темників» з Росії. Адміністратори також повинні були залучити «підставних» осіб для реєстрації інтернет-сайтів в українському сегменті доменних імен.
Окремі «медіа-технологи» повинні були ще й планувати і замовляти послуги з просування інтернет-ресурсів і контенту в агентствах південно-східних регіонів України. Це повинно було приховати їх приналежність до поширення фейковий новин і реклами окремих проросійських учасників виборчого процесу, а також дозволило б перейти до більш активних дій в інформаційному просторі напередодні і під час проведення виборів президента України.
Механізм таких активностей теж відомий. Ігри на патріотичних почуттях людей, які не здатні захистити себе критичним мисленням. Створення спільнот, які мали б були «спалахнути» ідеями насильницьких дій після закликів «відстоювати Україну».
14 грудня 2018 року той же департамент контррозвідувального захисту інформаційної безпеки СБУ поширив інформацію про масові спроби використання спецслужбами РФ відкритого інструментарію соціальних мереж Facebook і Twitter з метою подальшого втручання у виборчі процеси в Україні. До цього виявилося причетне вже знайоме нам ТОВ «Агентство Інтернет Досліджень» Євгена Пригожина.
Путін навіть згадав останнього у своїй недавній прес-конференції, коли його безпосередньо запитали про роль «кухаря» в медійної і політичній тусовці Кремля. Крім того, нещодавно стало відомо, що цей самий Пригожин отримав серйозний девелоперський поспіль в Санкт-Петербурзі в загальному обсязі близько 35 мільярдів рублів. Що свідчить, що його позиції біля Путіна лише зміцнюються.
За даними контррозвідників, співробітники АИИ почали надсилати «комерційні пропозиції» українським користувачам, пропонуючи допомогти в поширенні реклами в соціальних мережах шляхом забезпечення тимчасового оплачуваної доступу до «рекламним кабінетах» сторінок на Фейсбуці.
Цікава схема, яку, на жаль, в СБУ в повній мірі не описали. Цукерберг і його команда змінили правила поширення реклами на Фейсбук. Потихеньку до них підтягується і команда Твіттера. Однак до українського сегмента соцмереж ці зміни дійдуть ще не скоро. Полягають вони в тому, що адміністрація соцмереж дозволяє рекламну розкрутку матеріалів з політичним забарвленням лише тоді, коли точно відомо, хто саме вкладає в це гроші.
Іншими словами, навчені гірким досвідом кампаній на кшталт #BlackLivesMatter в американському ФБ, які оплачувалися російськими спецслужбами, щоб посіяти конфлікт і розкол в американському суспільстві, американці нарешті сказали «Досить!»
Тепер якщо ти хочеш купити рекламні покази свого контенту з політичним контекстом, ти повинен надати документи про те, кого саме ти представляєш і чи немає у тебе конфлікту інтересів. Однак навряд чи це стало причиною покупки «прігожінская» послуг з просування свого контенту. Справа в тому, що для ефективного резонансу потрібні вже існуючі, "не замазані» джерела з певним потенціалом. Немає сенсу витрачатися на їх створення, якщо якесь регіональне медіа просто надасть за гроші свою платформу для розміщення антиукраїнської джинси і відкриє двері в рекламний кабінет на Фейсбуці, щоб її розігнати.
СБУ пропонує повідомляти про такі речі на гарячу лінію, хоча могла б просто створити собі бота в Facebook Messenger. На жаль, інновації - не про спецслужбу.
Із засобами доставки інформаційних снарядів ми розібралися. Взагалі в інформаційному протистоянні можна виділити лише дві масштабних складових. По-перше, це меседж, який потрібно донести до споживача інформації. Меседж повинен спонукати його до якихось дій або, навпаки, утримання від них. Для цього він повинен відповідати інтересам споживача і його найбільшим прагненням, щоб торкнутися емоційної складової прийняття рішень.
По-друге, це те, як цей меседж доставляється користувачеві. Потрібно знати, якими джерелами інформації він користується і яким вірить. Потрібно мати інфраструктуру і людей, які зроблять таке донесення можливим. Ось про ці «засоби доставки» і йшлося. А тепер поговоримо про самому меседжі.
Вважати російські інтервенції з використанням штучно створених і нібито конфліктних для українського суспільства точок, які в результаті приводили до втрати прозахідного курсу України - невдячне заняття. Цей процес не переривається з 1991 року. У 2013-му він був лише масштабно активізований.
Так, наприклад, експерти виділяють справи Георгія Гонгадзе та кампанії «Україна без Кучми» як одні з найбільш успішних російських гібридних операцій в Україні, які призвели до втрати прозахідної орієнтації держави.
За словами керівника Центру оборонних реформ Олександра Данилюка, майор Мельниченко, який нібито записував на плівки розмови про вбивство Георгія Гонгадзе в кабінеті президента Кучми, а потім переховувався в США, до 1994 року був кадровим співробітником російських спецслужб і близьким другом отруєного в Лондоні Олександра Литвиненка, з яким вони вчилися у вищій школі КДБ в 80-х. За місяць до своєї смерті Олександр Литвиненко заявив, що майор Мельниченко регулярно контактує з ФСБ, постійно літає в Москву і навіть назвав ім'я керівника Мельниченко в ФСБ - генерала Павловського.
Такий же маніпуляцією був і меседж Віктора Януковича перед виборами 2004 року про нібито розповсюджується демократичними силами мапі поділу українців на три класи, де Донбас спеціально зображувався в третьосортному вигляді.
Насправді виділити такі уразливості в інформаційному просторі окремої нації не так складно. Візьміть соціологічні дослідження останнього періоду, щоб з'ясувати, які саме питання жителі країни вважають найбільш пріоритетними. Отримати таку інформацію нескладно.
Цілком очевидно, що головний пріоритет українців, за всіма існуючими соціологічними дослідженнями - світ на Донбасі. Остання ескалація подій в Чорному морі біля Керченської протоки і введення воєнного стану тільки актуалізували це питання.
Перебування в стадії невизначеного конфлікту - абсолютно неприродно для людини. Головним чином, дискомфорт генерує незнання, чого очікувати і що робити. Дефіцит інформації породжує дефіцит прийняття рішень. А він - запорука постійної фрустрації і вимоги змін.
Таким чином, меседж цілком зрозумілий - «голосуйте за мене завтра, і я забезпечу вам наступ світу вже післязавтра». Ну і, відповідно, в зворотному напрямку - "не голосуй за того, хто не обіцяє негайного світу». Про це вже сказали майже всі публічні потенційні кандидати в президенти. Навіть Володимир Зеленський в своєму інтерв'ю Дмитру Гордону сказав, що точно знає, як досягти миру.
На його думку, для цього потрібно поїхати домовлятися «з чортом лисим» і попросити його надати список вимог, а у відповідь видати свій список. Щоб потім зійтися «де-небудь посередині». А рішення про те, чи прийнятний підсумок, можна отримати або на референдумі, або під час «онлайн-голосування по телевізору». Іншими словами, доля 40-мільйонного українського народу може вирішуватися в форматі телешоу. Той факт, що у теслі будь-який інструмент перетворюється в молоток, не новина. Проблема в тому, що такі прості рішення дуже привабливі для людей, втомлених від всієї нашої ситуації.
Ні цей, ні інші наративи - не секрет. Цілі, по яких буде бити Кремль перед виборами, очевидні: мир, процвітання і здатність оплачувати свої рахунки, питання корупції і поборів, оновлення політичного ландшафту. Саме ці теми в різних інтерпретаціях ми вже скоро побачимо на білбордах, в інтернеті, в телевізорі - з кожного праски. Просто потрібно пам'ятати, що частина з цих голосів оплачена оточенням Путіна.
Комментариев нет:
Отправить комментарий